Бюджет участі: як реально впливати на якість свого життя?

Вже кілька років в Україні небайдужі громадяни міст та сіл мають можливість вирішувати найнагальніші проблеми своїх населених пунктів за допомогою т. зв. «бюджетів участі».

Бюджет участі (паралельні визначення – громадський бюджет (далі: ГБ), бюджет місцевих ініціатив) – це частина коштів річного кошторису населеного пункту, стосовно якої мешканці голосуванням самі обирають на що їх витратити. Результати такого голосування (за визначенням) не повинні залежати ні від чиновників, ні від місцевих депутатів.

Такий чудовий винахід як ГБ придумали життєрадісні бразилійці у м. Порту-Алєґро у 1985 р. У ті часи місто з населенням у 1.5 млн потерпало від економічних і соціальних негараздів. Дуже докучала усім стихійна урбанізація, помешкання більшості містян не витримували жодної критики, самовільні зведення примітивних бараків ніхто не обмежував і не контролював. У місті гідно жили лише члени 15-ти родин олігархів, а вплив органів місцевої влади був вкрай низьким: дитсадки, лікарні і школи продовжували занепадати. Врешті-решт небайдужі мешканці цього портового міста домоглися можливості використання частини міського бюджету. Звісно, тодішні владоможці намагалися чинити опір такій народній ініціативі, але через 10 років у місті стало нормою, що люди реально почали впливати на розподіл грошей, зароблених містом. У Порту-Алєґро вдалося підвищити рівень життя людей, які переконалися, що кошти використовують раціонально і почали охочіше сплачувати податки. Відповідно, вдалося покращити інфраструктуру міста.

Як же це працює?

В Україні вперше бюджет участі впровадили у 2015-му р. у Чернігові, Черкасах і Полтаві. Вже нині бюджети участі працюють у більше ніж 85 містах, зокрема, у всіх обласних центрах крім Херсона. Загальний розмір ГБ у всіх українських містах за кілька років реалізації цієї новації склав близько 700 млн грн.

Зараз будь-який мешканець міста або об’єднаної територіальної громади може подати проект, пов’язаний з покращенням якості життя у його населеному пункті, має шанси у такому конкурсі перемогти і спостерігати за його втіленням. На першому етапі радять чітко сформулювати ідею: чого саме не вистачає вашому містові чи селу. Необхідно розрахувати бюджет з урахуванням розробки проектної документації; закупівлі сировини, матеріалів, комплектуючих та інших витрат, необхідних для реалізації проекту. Потім слід заповнити заявку на участь у бюджеті участі. І очікувати результатів голосування. В Україні існують 3 способи визначення переможців конкурсів на отримання фінансів з ГБ: голосування відбувається в Інтернеті; у центрах надання адміністративних послуг (де свою підтримку громадяни офіційно засвідчують) або у «змішаний» спосіб (і в Інтернеті, і за кількістю зареєстрованих у ЦНАП). За ходом голосування, як правило, можна стежити онлайн на відповідних сайтах.

Упродовж 2017-го р. по всій Україні у голосуваннях за проекти ГБ брали участь 600 тис. осіб. Найактивнішими були львів’яни (12.1% мешканців міста, віком до18 років), найменше голосували у Запоріжжі (1.5% повнолітніх містян).

Живий приклад – активність і наполегливість львів’янок:

Львів’яни справді є дуже активними у процесі участі у проектах ГБ. Цьогоріч, на реалізацію проектів бюджету участі у місті Лева виділили 20 млн грн. А це приблизно 0.3% коштів від видаткової частиною бюджету обласного центру на рік. Для порівняння, у столиці на втілення проектів ГБ у 2018-му виділили 150 млн грн., а це теж 0.3% від видаткової частини бюджету Києва.

У Львові у цьому році на фінансування у рамках бюджету участі претендують 160 проектів. 49% з них – освітні. Решту – переважно медичні, соціальні, культурні, спортивні та інфраструктурні. Найактивнішими були львів’яни вікових категорій від 26 до 35 років і від 36 до 45 років. Уже не перший рік найініціативніші саме львів’янки: авторами 94 зі 160 проектів є жінки. Серед пропозицій: палата для немовлят; проект лабораторії інноваційного медичного обладнання; гуртки фізики, хімії, робототехніки; арт-простори; обсерваторія; медіа-центр; коворкінг; фонтан; школи єдиноборств та фігурного катання; підземний контейнер для сміття тощо.

«Формула успіху» від переможців конкурсу:

Торік у Львові з 265-ти поданих заявок на участь у бюджеті участі, отримали фінансування 67. Зокрема, 4 крупні проекти на суми від 900 тис. до 3 млн. грн. Громадським активістам довелося вчитися складати точні кошториси, проходити непрості процедури погодження проектів та проводити тендери. Але попри всі ці складнощі більшість з «минулорічних» переможців і у 2018-му подали свої ідеї на громадський бюджет.
До прикладу, активісти, які створили проект облаштування парку «700-річчя Львова» переконували сусідів підтримати проект у ході голосування так: поширювали інформацію у соцмережах, ходили по дитсадках, школах, училищах і коледжах мікрорайону. Всюди розповідали про свою ідею, яка є корисною для тисяч людей, що живуть навколо занедбаного парку. Хтось запропонував записати зворушливий відеоролик. Потім з’явилася ідея провести у парку толоку, на яку прийшли сотні мешканців з околишніх будинків. Спільна праця ще більше об’єднала людей, ідея перемоги у конкурсі ще більше посилилася. За підсумками голосування проект відновлення парку «700-річчя Львова» переміг. Небезпечна, неосвітлена паркова зона, де любили проводити час лише бомжі і пияки, перетворилася на окрасу, улюблене місце для релаксу, відпочинку мамочок з дітками, літніх людей.

То, чи є конкурси бюджетів участі абсолютно чесними?

Теперішня Україна не була би собою, якби на бюджеті участі не намагалися нагріти руки. Експерти попереджають: на рівні ідентифікації особи, яка хоче проголосувати за проект, певні спритники надають фальшиві скани необхідних документів. А це може вплинути на результати голосування. Особливо, якщо переможців конкурсів визначають у ЦНАП, або при «змішаному» голосуванні.
Також є недовіра до чиновників, які можуть відкидати незручні для себе проекти ще до початку голосування. У таких випадках без тиску громадськості, яка мусить добитися прозорості «відсіювання» проектів – не обійтися. Показовим у цьому є приклад Києва, де успішно діє «громадська бюджетна комісія», яка фактично виконує роль апеляційного органу з правом вирішального голосу на етапі затвердження проектів, допущених до голосування. Таку впливовість представників громади називають «майже ідеальною громадською моделлю» бюджету участі.
Ну і не слід представникам громадськості втрачати пильність навіть після перемоги їхніх проектів у голосуванні. Далі настає час проведення тендерів. Каста дільців, які вміють «майже законно» брати участь і перемагати у тендерах, або «підтасовувати» підрядників, навиків не втрачає.

Попри все ГБ – це справді якісно новий етап у розвитку міст і сіл України. Завдяки цьому інструменту в українців з’явилася можливість брати безпосередню участь у розвитку інфраструктури своїх населених пунктів. Таку активність громад можна вважати фундаментом для створення справді відповідального суспільства.