Чому прізвисько політика – надійний компас для виборців, які заблукали?

ЩО В ІМЕНІ ТВОЄМУ? Чому прізвисько політика – надійний компас для виборців, які заблукали?

Володимир Красне Сонце, Ярослав Мудрий, Карл Великий або Гаральд Синезубий він же Блютуз. Де-факто прізвисько правителя ставало його другим ім’ям. Напевно, що в одне ім’я було важко вкласти всі якості, діяння, успіхи та провали правителів!  Cкладається враження, що з одним ім’ям взагалі важко увійти в історію. У вітчизняних політиків теж є прізвиська! Деякі з них вже увійшли в історію тим, що «влипли в корупційні пригоди»!  Але завадять чи допоможуть прізвиська «політикам-кандидатам» увійти в Адміністрацію Президента чи до парламенту України під час виборчих перегонів у 2019 році? Зрештою, чому прізвисько політика може бути надійним компасом для виборця?

Як П.І.Б народжує друге ім’я політика

Ми з дитинства один одному даємо прізвиська. З моєї подачі до трьох моїх друзів  вони  «прилипли» на все життя… Мене в школі теж «нагородили» прізвиськом (?). Спочатку я ображалася, потім звикла, а згодом стала пишатися. Наші політики отримують прізвиська часто через своє прізвище, ім’я або по батькові. Не остання роль відіграє і зовнішність. Леоніда Макаровича Кравчука поза очі називали  «Макарич», «Макаронич» або «ЕлЕм», як в часи його президентства одну із популярних марок сигарет «L&M». Леоніда Кучму називали «Данилич», «Чучма» або «Рудим тарганом», через руде волосся. Януковича – просто «Яник», Ющенка – «Ющ». За чутками, Петра Порошенку подобається коли його називають ПАПа. Це російський варіант абревіатури його П.І.Б. Тобто, Петр Алексеевич Порошенко. Хоча в українському варіанті це прізвизьско звучить менш милозвучно – «ПОПа». Як і «Пєтя золоті зуби» – так називали нашого гаранта коли у 90-ті у нього було два золотих передніх зуба. Коли у парламенті говорять «Юля» або «Тимоха», всі розуміють, що це Юлія Тимошенко. Арсеній Яценюк чомусь українцям нагадує вухастого гризуна тому його охрестили «кроликом Сєнєй». Володимира Гройсмана, зважаючи на прізвище і міцну статуру – «ГросМеном».  Але прізвиська які породили П.І.Б та зовнішність – це лише обгортка, вони не дають зрозуміти суть політика.

Як Бог шельму мітить?

Не даремно кажуть, що за людину говорять її справи. Відтак справи наших політиків, які дали їм прізвиська – чимось мають нагадувати виборцям компас, який дозволить не заблукати у лісі реклами, обіцянок або у списку прізвищ на дільниці.  Віктора Ющенка, який переймався більше бджолами ніж державними справами, за його президентства  ж нарекли «пасічником». А Юлія Тимошенко за сумнівні оборудки із «блакитним паливом» на початку політичної кар’єри прозвали «газовою принцесою». У Петра Порошенка з десяток прізвиськ, але останнє він отримав цього року. Після відпочинку за півмільйона доларів на райських островах, більшість українців які за межею або на межі бідності, почали називати свого гаранта «Петро Мальдівський». Андрія Садового частина львівської  громади охрестила «містером Доля».  Що і до чого стає зрозуміло після репліки: «Ваші відкати нам надоїдають, розумієте? Вистачить вже бути «містером Доля» в нашому місті Львові і вирішувати наші долі!».

 https://www.youtube.com/watch?time_continue=55&v=wdbcftp262U15.04 – 15.12.

Після «героїчного» виступу Арсенія Яценюка на Євромайдані і невдалого прем’єрства стали називати «Кулявлоб» або «Сєнядєньгівпєрьод». А Віталія Кличка після його перлів  кияни сприймають як «Генератора випадкових слів».  Юрія Бойка, через сумнівні схеми із паливом охрестили «Юрою Нафтогазом». В.о. міністра охорони здоров’я, одного із авторів медичної реформи прозвали «Мадам Ай болить» і «Доктором Смерть!».  З одного боку, чим більше прізвиськ – тим популярнішій політик. Найбільше їх у Юлії Тимошенко та Петра Порошенка. Але є інша думка – прізвиська політиків впливають на їх долю і чимось нагадують магічний меч покарання. Адже в нашій країні саме прокльони, а не судді та прокурори остання надія на справедливість.

«Архаичность украинского сознания очень ясно проявляется в постоянном искажение имен людей, которых мы не любим. Согласно древним обрядам, если вы знаете имя и проводите с ним манипуляции, это наносит вред хозяину. Грубо говоря, это украинское вуду, древняя магия. Отсюда и Азиров, и Парашенка, и Яйценюх, и все другие обидные прозвища, призванные унизить врага, нанести ему энергетический вред. Украинцы верят, что если переименовать человека в *уйло, он скоро умрет или будет сильно страдать»,– пояснює блогер Євген Іхельзон.  

Чому вони не червоніють і не тонуть із такими прізвиськами  під час виборів? 

Звісно, що прізвища політиків найчастіше використовують їх опоненти для насміхання та дискредитації. Наприклад, Олександра Турчинова називали просто  «Пастор». Але коли почалася війна на Сході російські ЗМІ додали прикметник  «кривавий».  Хоча наш секретар РНБО через таке прізвисько не побивається. Навіть жартує: «Якось спокійно я до цього ставлюся, навіть звик. Я думаю, що це прізвисько значно краще, за те, яке українці дали Путіну! Ви знаєте, коли в деяких соціальних мережах пройшла інформація про те, что призначення Кривавого Пастора призвело до падіння рубля, то я вважаю, що е просто співпадіння!». Але дивує, що ображених політиків своїм далеко не поетичним прізвиськом – не багато! «Я не могу об этом говорить спокойно, потому что это и сейчас меня задевает. Образ космонавта, ненормального – это все аморально», – вважає Леонід Черновецький, екс -міський голова столиці.  Більшості, як то екс-голові Центральної виборчої комісії Сергію Ківалову – «по цимбалам»!  «Просто никак не реагирую. А как можно относиться? Спокойно к этому нужно относиться!» – запевняє Сергій Васильович.  Як тут не можна згадати покійного Давида Черкаського та приказку  його капітана Врунгеля: «Як Ви яхту назвете, так вона і попливе!». Але наші політики навіть з такими прізвиськами не бояться ані виборців, ані води. Чому? Тому, що знають – не пропадуть і не потонуть. Більшість виборців теж знає, що саме не тоне. І за політиків із сумнівними прізвиськами голосує регулярно!