Децентралізація у Польщі, або «польське чудо»

Децентралізація у Польщі, або «польське чудо»

«Децентралізація, як і інші важливі реформи, про які тут сьогодні будемо детально говорити, має стати точно незворотною. Її ефективність зайвий раз переконує нас в тому, що наступному поколінню українців ми передамо успішну європейську Україну!» – запевнив Петро Порошенко 12 листопада 2018 року, під час Ради регіонального розвитку. Традиційні передвиборчі обіцянки чи дійсно без цієї реформи, перед Україною не відчиняться двері до Європи? 
Вона відкриває не вікно, а двері до Європи! 
Вітчизняні та іноземні експерти визнають, що децентралізація найуспішніша реформа. Динаміка створення об’єднаних територіальних громад в Україні говорить сама за себе: у 2015 їх було 159, сьогодні – понад 700! Площа ОТГ займає 31% держави, в якій живуть по-новому понад 6 мільйонів українців. Лідер децентралізації Дніпропетровщина, там створено 56 ОТГ, аутсайдер – Закарпатська область. Там лише 6 об’єднаних територіальних громад, хоча до Європи звідти рукою подати.

«Польський досвід свідчить, що широкого добровільного об’єднання не буде. Для реформи адміністративно-територіального устрою потрібна політична відвага», – констатує Марцин Свєнціцький, колишній мер Варшави та міністр економіки Польщі. Але у 30-ті роки минулого століття, «політичної відваги» у більшовиків на чолі зі Сталіним вистачило, щоб примусово загнати селян у колгоспний рай. Але активісти селища міського типу Нова Водолага, які відвідали Польщу та побачили як живуть тамтешні громади заявляють: «Хочемо, щоб у селі вирувало життя, як у Польщі!». І через п’ять місяців створили у себе ОТГ, відремонтували амбулаторію і дитячий садок. А прем’єр Володимир Гройсман чотири року тому офіційно заявив: «Ми звернулися як уряд України з тим, щоб отримати практичну допомогу Польщі у проведенні реформ, пов’язаних з місцевим самоврядуванням, з децентралізацією влади саме по польському типу, тому що вважаємо це досить успішною моделлю, яка з часом показала свою ефективність».

Противники децентралізації апелюють до фондів ЄС, з яких Польща отримала 67 мільярдів євро впродовж 2006-2013 років. Але у сумарному бюджеті нашого сусіда ця фантастична сума становила лише три відсотка! Звідки такі показники, про які нам доводиться лише мріяти? Хоча на початку 90-тих, ВВП на одного поляка становив 1600, а на одного українця 1400 доларів. Тобто, на старті умови були однакові. Але нас сьогодні МВФ визнає найбіднішою країною Європи, а у поляків, які розпочали децентралізацію у 1990-ому через 28 років «економічне чудо»!

Децентралізація – матір «польського чуда»

У 1990 році уряд Польщі розпочав «шокову терапію», відпустив ціни та позакривав підприємства які працювали на Радянський Союз. Водночас була розпочата децентралізація і створені перші ґміни, український аналог ОТГ. Поляки рішуче відкинули жорстке вертикальне підпорядкування звичайного села Варшаві. «Ніхто не може сказати йому, що він повинен робити. Навіть прем’єр-міністр. І це — ключова річ», — згадує один із батьків польської децентралізації Єжи Регульський. Але старі кадри чинили спротив реформі, а популяризувати децентралізацію серед населення, яке займалося виживанням, було не просто. Більш того, ґміни отримали у власність землю і чимало об’єктів інфраструктури, але припустилися помилки, коли почали «підйомні гроші» від держави вкладати у заводи, які залишилися у спадок від соціалізму. Реформу навіть прийшлося згорнути, коли у 1993-му уряд отримав недовіру від Сейму і до влади прийшли ліві. Але польські громадські комітети змусили Центр поділитися владою. У 1999-ому у поляків з’явився трирівневий територіальний поділ: воєводство (область) – повіт (район) – ґміна. В цьому контексті, як приклад, воєводство отримує 1,5% податку на прибуток фізосіб, повіт – 1%, натомість ґміні залишається 40%. Хоч 50% йде до держбюджету, для поляків, на відміну від українців, гроші в бюджеті міста або села не державні, а їхні. Адже вони платять податки, і вірують як жити у ґміні. Їх сьогодні у сусідів 2479! На думку експертів, кількість ґмін в ідеалі мала бути меншою, а відтак громади більш економічно розвинутими. Мовляв разом і батька бити легше. Державна монополія на власність залишила у «світлому соціалістичному минулому». Громади стали незалежними юридичними особами, які активно почали відстоювати себе у суді. Деякі з них вигравали позови проти уряду! В це важко повірити, але децентралізація краще за прокурорів почала викорінювати корупцію у сусідів. «Корупційні потоки легше налагодити, коли все централізовано. Потрібно домовлятися з одним міністром, з одним прокурором, з одним податківцем. І мова йде про великі гроші. А коли ці ресурси роздроблені на місцевому рівні, коли все відбувається на очах місцевих жителів, коли всі сусіди бачать, що ти робиш, це набагато складніше зробити», – пояснює польський феномен керівник Київського офісу Solidarity Fund PL Маркіян Желяк.

Після децентралізації Польщу накрила хвиля іноземних інвестицій та прийняли до Європейського Союзу. Поляки під час реформ взяли за взірець досвід Австрії та Німеччини. Українці сьогодні вчаться у поляків, але наскільки ми старанні учні?

Чужому навчайтесь й свого не цурайтесь!
Звісно, що будь-яка копія гірша за оригінал. Тим більше, що децентралізація не універсальна панацея. Наприклад, у Болівії після неї розквітла корупція та погіршився економічний стан країни. Успіх у децентралізації багато в чому залежить (на думку експертів) від типу політичного режиму. В Україні, на відміну від Польщі – влада у олігархів, які так просто владу не віддадуть. 
«Можливе погіршення якості новоутворюваних ОТГ органічно пов’язане з неминучими спробами чинних олігархічних еліт різного рівня «адаптувати» процес децентралізації «під себе», — зазначає Ярослав Жаліло, доктор економічних наук Національного інституту соціальних досліджень. До того ж, землю у сільських рад відібрали. «У сільських рад (назвіть їх громадами) відібрано право розпоряджатися землею за межами села, хоч це й на території цієї самої сільради. Тобто в ОТГ об’єднуються старці без основного багатства — землі», — обурюється Петро Антоненко, який переймається проблемами ОТГ. 
Крім того, у Польщі реформаторам та активістам, а також їх рідним, які впроваджували децентралізацію, було заборонено брати участь в управлінні місцевими громадами. Так поляки убезпечли себе від потенційної корупції та конфлікту інтересів. Чи стане українська децентралізація унікальним успішним досвідом?