«Епідемія «благодійності»

МОЗ зобов’язав лікарні з 1 січня 2018 року звітувати за отримані благодійні внески. В моєму блозі ми вже обговорювали на конкретних прикладах, що навіть таке поняття як благодійність у нас вражене корупцією та цинізмом. Під цими словами я готова знову підписатися, зважаючи на численні обурення українців стосовно так званих «благодійних внесків» у державних медзакладах. Чому вони «так звані», а головне – що робити українцям, яким після сплати комуналки доводиться займатися самолікуванням або помирати? Я зібрала історії та враження різних людей і ось яка картина у нас вимальовується!

Ін’єкція благодійності чи побори?

Спілкуючись з друзями, колегами, знайомими та аналізуючи матеріали ЗМІ, дійшла висновку, що Україну охопила дивна епідемія благодійності. А її збудником, на перший погляд, виявилися лікарні та люди у білих халатах. Сьогодні практично у кожному закладі охорони здоров’я діє благодійний фонд. Лише за офіційною статистикою із 10 пацієнтів – 7 вносять благодійні внески у лікарнях та діагностичних центрах. Мова йде про сотні мільйонів гривень та мільйони обурених українців. Один із них киянин Денис Остролуцький, котрий за направленням терапевта пішов до діагностичного центру. Там він мав пройти флюорографію та здати аналіз крові. Однак як тільки молодий чоловік переступив поріг медичного закладу, йому заявили, що він має сплатити благодійний внесок. «Мені сказали – іди і плати! Як таке може бути, якщо у нас в Україні медицина безкоштовна! Підійшовши до вікна, мені почали прямо казати, – тарифи – 50 грн коштує аналіз крові, 50 грн коштує флюорографія. Я кажу, – що вибачте мене – звідки у Вас така тарифікація?» – із обуренням згадує про свої пригоди Денис Остролуцький.

Однак в контексті історії, про яку згадує юрист Сергій Дзюба, на мій погляд молодому киянину навіть пощастило. «Наведу приклад з життя одного мого знайомого. Йому ставили на зуб пломбу з цементу. Але після пломбування лікар-стоматолог подав йому лист паперу і квитанцію, сказавши що згідно наказу головного лікаря даної поліклініки всі, хто користується безоплатними послугами цього закладу, зобов’язані (!) сплачувати благодійну допомогу в розмірі 50 грн. на адресу цієї лікарні. На цілком слушне обурення мого знайомого, який не бажав сплачувати за те, що має надаватися безкоштовно, лікар відреагував досить своєрідно: викликав охоронця і під його наглядом пацієнт написав заяву про сплату благодійного внеску, взяв квитанцію і сплатив його суму в лікарняній касі» – резюмує пригоди свого товариша правник Сергій Дзюба.

У Кропивницькій області можна почути ще більш цинічні історії пов’язані із «благодійними внесками», які «добровільно-примусово» отримують від пацієнтів. «Щодня до мене звертаються громадяни зі скаргами на те, що лише за звернення до лікарні й лише за намір пройти елементарне обстеження для вчасного профілактичного виявлення небезпечної хвороби з них вимагають величезні кошти у вигляді, так званих, благодійних внесків. Доходить до того, що онкохворим відмовляють у госпіталізації, якщо у них немає з собою готівкових коштів для оплати послуг лікарні. Людям прямим текстом рекомендують їхати додому й чекати смерті!» – емоційно коментує ситуацію депутат Кропивницької обласної ради Іван Довбиш.

Лікарі та медичний персонал відкидають будь-які звинувачення у здирництві та корупції. Хоча за даними ВООЗ та Світового банку – 50 млрд гривень щороку обертаються в українській системі охорони здоров’я і знаходяться в тіні!

«Купіть цеглу або ми розіб’ємо у вас її на голові»!

Дійсно, лікарі та медперсонал гроші не кладуть собі до кишені, а кожен пацієнт сплачує благодійні внески через касовий апарат. Потім кошти надходять до благодійної організації, яка опікується тим чи іншим медичним закладом. Знову ж таки, пацієнт отримує чек! «Благодійні внески – це не корупція! Це принизлива необхідність! Тому, що держава не виконує своїх соціальних зобов’язань. Держава фінансує менше 50% від потреб. Реально, держава дає 55 млрд субвенцій, і 70% це заробітна платня! І реально на лікування йде 5-7%! Тому ми зараз кажемо – Вам шашки потрібні чи їхати? МОЗ всю систему охорони здоров’я, лікарів просто підставили. Тому що грошей на лікування немає! А всім говорять, що держава зобов’язана оплачувати лікування! Але ніяких законних чи підзаконних актів немає! Тому благодійні внески надходять до благодійних організацій, які створюються поруч із медичними закладами. Таким чином – все це в обхід закону» – коментує не просту ситуацію Дмитро Подтуркін, екс-радник міністра охорони здоров’я. Тобто, якщо б керівництво медзакладів отримувало напряму благодійні внески, то вони автоматично ставали б клієнтами правоохоронців. Але все це мені нагадує епізод кримінальної комедії, коли злочинці оточують на темній вулиці перехожого. Потім один із них підходить до переляканого джентльмена із цеглою у руці і промовляє: «Купіть у нас цеглину, інакше ми її розіб’ємо у вас на голові!»
Хоча Закон суворий, але він Закон і стверджує: медичні послуги і медична допомога у державних та комунальних закладах охорони здоров’я надається безоплатно! Але найогидніше те, що примусові внески охрестили «благодійними». Примусова благодійність, це на кшталт «смаженого снігу», але вона в Україні є! Більше того, вона освячена МОЗом, яка контролює цю благодійність. І це одна із причин, чому більше половини українців не звертаються до лікарів та займаються самолікуванням. Адже грошей вистачає на комуналку та продукти першої необхідності.

На роздоріжжі: «благодійні» внески, медичне страхування чи просто померти?

Хоча офіційно ніхто не затверджував таксу «благодійних внесків», проаналізувавши історії з різних регіонів України, складається враження, що мінімальні тарифи стартують від 50 грн. А далі, все залежить від стану пацієнта та апетитів людей у білих халатах. Наприклад, кременчужанин Андрій Андрієнко, коли його дружина захворіла, сплатив лікарні понад 10 тисяч грн благодійних внесків! Однак це не допомогло врятувати кохану… Щороку 640 тисяч українських родин змушені продавати майно або брати кредит на лікування і так звані «благодійні внески». «Якщо у вас вимагають здати благодійний внесок у медзакладі – зверніться зі скаргою до головного лікаря, департаменту чи управління охорони здоров’я у вашій області або правоохоронних органів», – радить Уляна Супрун, в.о. Міністра охорони здоров’я. Звісно, що можна звернутися на «гарячі лінії»: МОЗ, Генпрокуратури, МВС або СБУ. Але пацієнти постоять перед складною дилемою: «лікуватися задарма, чи лікуватися даремно!». Це притому, що всі ми сплачуємо податки за знову ж таки «безкоштовну медицину».

А в січні поточного року активно запрацювало добровільне медичне страхування. Однак поліс ДМС мають лише 5-6 % українців. Переважно це співробітники підприємств за яких сплачують роботодавці. Адже страхові компанії прискіпливо «фільтрують» клієнтів. Табу накладено на громадян, котрі мають вади серця, цукровий діабет, гепатити або онкологію… Епідемію так званих «благодійних внесків» чиновники сподіваються зупинити у 2020 році. Інструменти – медичне страхуванням і державна програма, що буде покривати всі медичні послуги. «В країні третього світу, якою є Україна – грошей на безкоштовну медичну допомогу, так само як в Англії чи США, немає на всіх. Ну але ж це політично треба визнати – на це ніхто не готовий. І тому заручниками такої ситуації стають лікарі, медперсонал в лікарнях!» – вважає медичний юрист Максим Баришніков. Тобто, навіть першого і принципового кроку не зроблено. Але, складається враження, що напередодні подвійних передвиборчих перегонів навряд чи ми це почуємо від влади. Адже хто захоче псувати імідж або втрачати рейтинг? Хоча словосполучення «так звана» мене вже дістало! У нас дуже багато в лексиці «так званих»: правосуддя, освіти, безкоштовної медицини з «епідемією благодійних внесків», яка принижує як людей у білих халатах, так і пацієнтів.

Більше схожих матеріалів на моєму блозі на УНН:

https://www.unn.com.ua/uk/blog/illyenko-larisa