Коли розмір має значення?

Коли розмір має значення?

Цьогорічні вибори гаранта будуть «золотими»! Так вважають більшість українських експертів та ЗМІ. З державного бюджету виділили на президентські перегони – 2 мільярди 300 мільйонів гривень, що на 20% більше ніж у 2014 році! Але це ще не все! Центральна виборча комісія зареєструвала 44 кандидата на посаду глави держави, які внесли грошову заставу у 110 000 000 гривень! Ще один рекорд – в Україні кандидати на посаду президента, витрачають удвічі більше ніж їхні колеги у заможнішій Польщі! Як можна пояснити, що минулого року МВФ визнав нашу державу найбіднішою країною Європи, але в ній «золоті вибори» гаранта? Зрештою, чи існує взаємозв’язок між щедрою передвиборчою кампанією кандидата та бідністю звичайного українця?

Коли розмір має значення? 
Президентські вибори 2019 для звичайного українця видаються не дорогими, а космічно дорогими. Ще б пак! Мова йде про 2 мільярди 300 мільйонів гривень! Хоча доводилося чути, що ці мільярди крапля в морі, у порівнянні із тим, що втратить Україна, якщо виборці припустяться помилки. Зважаючи на останні чотири роки, складається враження, що влада притягує негідників, і водночас розбещує навіть праведників. Центральна виборча комісія України зареєструвала аж 44 кандидата на посаду президента. Бажаючих було набагато більше, але ЦВК відмовив 48 громадянам, які порушили порядок висунення або їхні документи не відповідали нормам законодавства. В тому числі, Петру Симоненко та Надії Савченко. У підсумку ще один рекорд – бюлетень завдовжки в один метр 15 сантиметрів! Тобто, сувій із чотирьох аркушів формату А-4! Як тут не згадати анекдотичне питання: «Коли розмір має значення?» Адже пенсіонеру тобто, кожному третьому виборцю, щоб прочитати тільки прізвища, потрібно витратити, як мінімум, кілька хвилин!

Заради чого такі незручності? Наприклад, виборець якому за 60-ть легко може сплутати Юлію Тимошенко із Юлією Литвиненко. «Ну, для мене це справді більше схоже на фарс. План про який я говорив неодноразово вже – я думаю, чітко реалізовується, тому, що максимальна кількість кандидатів, щоби розмити максимально голоси і дати можливість пройти у другий тур чинному президенту Петру Порошенко. Тому що в іншому випадку у нього немає таких шансів. Ми бачимо таке засилля кандидатів різнопланових, які будуть справді відтягувати на себе голоси виборців і дадуть змогу звершитися цьому плану», – це думка Сергія Доротича, колишнього першого заступника міністра регіонального розвитку і будівництва. І він у своїх баченнях не одинокий. У технічних кандидатів «брудна робота». Вони займаються «мочиловом» реальних конкурентів хазяїна. А от скільки їх серед 44 кандидатів і на кого вони працюють, можна буде дізнатися стовідсотково лише після виборів.

Рекорд чи антирекорд?
Як правило на маріонеток, які «з’їдають рейтинги» витрачають до 10% виборчого бюджету! «Технічний кандидат – не дешеве задоволення. Якщо це якісний продукт, то коштує біля $1 млн. Інколи може потягнути на $3 млн. Все залежить від його здібностей», – вважає політтехнолог Тарас Березовець. З іншого боку, є позитивна сторона. Грошова застава залишена в ЦВК кандидатами, в тому числі і технічними, залишається у бюджеті. 2 мільйона 500 тисяч гривень повернуть лише тим, хто потрапить у другий тур. Ні для кого не секрет, що більшості кандидатів на посаду гаранта другий тур «не світить», але «два з половиною лимона» для них дрібниця, у порівнянні зі політичними дивідендами, які можуть допомогти сісти у крісло народного депутата. Але це не єдина причина, яка пояснює, чому на президентських виборах 2014 року витрати кандидатів, які отримали максимум голосів, майже удвічі перевищують витрати у порівнянні з виборами гаранта у Польщі 2015-ого року!

У Комітеті виборців України запевняють: «Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Олег Ляшко загалом витратили на вибори $13.5 млн проти $7.5 млн, які витратили у Польщі Анджей Дуда, Броніслав Коморовський та Павел Кукіз». Хоча напередодні президентських перегонів 2014 року Юлія Тимошенко запропонувала своїм конкурентам: «Ми повинні відмовитися від зомбуючої, пустої, нікчемної реклами, яка розташована на білбордах, стовпах, підворотнях, на каналах телебачення. Бо уже давно спробували підмінити реальні політичні кроки і плани, шумною красивою дорогою але брехливою рекламою». Зараз Леді Ю тролять всі кому не лінь, адже вона витратила у 4 кварталі минулого року на популяризацію «Нового курсу» 55 мільйонів гривень! Але з вовками жити, по-вовчому вити. Петро Порошенко у 2014 році витратив на виборчу кампанію найбільше серед кандидатів – 7 мільйонів 500 тисяч доларів! Вклав гроші та отримав результат. Складається враження, що вибори президента в нашій країні – бізнес-проект.

Дорогі чи бідні виборці? 
Один білборд у столиці коштує 12 тисяч на місяць. І всі вони викуплені вже до завершення парламентських виборів попри те, що рекламні агенства для політичної реклами піднімають ціну на 20 або 30 відсотків! Кандидати готові за одну секунди реклами викладати 5 тисяч гривень! Тобто, це більше ніж мінімальна місячна зарплатня в Україні! Насторожує той факт, що 15 відсотків українців готові продати свій голос. Відтак попит породжує пропозицію, тому за «правильне голосування» кандидати платили і будуть платити. «Надзвичайно великі суми йдуть на оплату праці агітаторів, працівників штабів, членів виборчих комісій, спостерігачів. При чому все це фінансується не з виборчих фондів, а «чорною готівкою», адже укласти відповідний договір найму з фізичною особою юридично досить складно», – зауважує Ольга Айвазовська, голова правління «Громадянська мережа «ОПОРА». Пенсіонеру важко повірити в те, що в день голосування лише на команду одного кандидата витрачається 10 мільйонів доларів!

Аналітик Atlantic Council Андерс Аслунд був в шоці, коли дізнався від українських політологів, що 150-200 мільйонів доларів – гарантія перемоги під час президентських перегонів в Україні. «У порівнянні: парламентські вибори в Швеції коштували 12 мільйонів, в Німеччині – 90 мільйонів. Цей обсяг включає всіх учасників», – зазначає пан Аслунд. Виходить, що 80 % коштів кандидатів на посаду в президенти в тіні? Адже діючий гарант за даними КВУ витратив у 2014 менше восьми мільйонів! Тоді виходить, що на вибори президента в Україні витрачають не вдвічі більше ніж у Польщі, а в 3-4 рази! Чому так? Тому, що у сусідів ввели обмеження на витрати виборчих фондів кандидатів. Порахували кількість виборців (30,6 мільйонів) та визначили, що на один голос кандидати мають витрачати 0,6 злотих. Скільки точно коштує один голос в Україні – ніхто точно не знає. «Приблизно, по оцінці попередніх виборів це близько 800-900 гривень за голос. Це ті цифри, на які розраховують. Я чув там в кулуарах те, що буде коштувати так», – констатує Сергій Доротич. А тепер відчули різницю? 0,6 злотих за курсом 4 гривні, які витрачається на одного виборця в Польщі, і майже 900 гривень на одного виборця в Україні!

Комітет виборців України пропонував внести зміни до закону «Про вибори Президента України» та обмежити максимальний розмір виборчих фондів кандидатів. Але польський досвід народним обранцям не сподобався. Чи не тому у нас найдорожчі виборці, які живуть найбідніше в Європі? Хоча скільки у нас виборців, достеменно ніхто не знає. Останній перепис населення проводили у 2001 році…