Медична реформа – які зміни на місцях в умовах децентралізації ?

Медична реформа – які зміни на місцях в умовах децентралізації? Спробуємо розібратись з точки зору рівня впливу депутата Обухівської районної ради:

У теперішній Україні з майже 42-ох з половиною млн громадян, приблизно 13-ть млн живе у селах. Зараз українські селяни у разі проблем зі здоров’ям звертаються у фельдшерсько-акушерські пункти (ФАП). Лікарі працювати «у глибинці», як правило, не хочуть: переважно через жахливий стан ФАПів та сільських амбулаторій. Проблема покращення стану забезпечення медичними послугами на селах вже давно перезріла. У 71% українських ФАПів повністю відсутнє водопостачання, у 75% – немає водовідведення, у 82% – санвузлів. Здебільшого медики, які працюють у селах, відправляють пацієнтів до райцентрів, де можна розраховувати на більш кваліфіковану допомогу. І це при тому, що у цивілізованих державах на «первинній ланці» медичної сфери ефективно отримують допомогу аж 80% пацієнтів.

Відтак, зрозумілими видаються декларації уряду про нагальну необхідність реформувати медичну галузь у сільській місцевості України. З ініціативи Кабміну ВРУ прийняла Закон, який мав би підвищити доступність та якість медичного обслуговування у сільській місцевості. Цей документ вважається частиною медичної реформи і повинен надати органам місцевої влади можливість вирішувати нагальні потреби сільської медицини – насамперед відсутність лікарів, погано обладнані амбулаторії та ФАПи.

МОЗ визначає три кроки, необхідні для підвищення якості медичних послуг у сільській місцевості:

1. Запросити до села фахового лікаря.

2. Надати йому конкурентну зарплату і гідні умови праці: нормальний кабінет, сучасне медичне устаткування, службовий транспорт.

3. Забезпечити лікаря гідними умовами життя на побутовому рівні.

Урядовці запевняють, що хочуть зробити «первинну медицину» у селі якісною і доступною і обіцяють кроки, щоби медичні практики, котрі обслуговують мешканців територіальних громад, стали автономними, самокерованими та змогли отримувати непогані гроші, виходячи з головних постулатів медичної реформи. Наприклад, принцип «гроші ходять за пацієнтом».

Благі наміри урядовців, куди вони стелять дорогу тим, хто хворіє у селі?

А ще МОЗ України склав календарний план реформування системи фінансування охорони здоров’я, передбачений до 2020-го р. Він передбачає:

1. Запровадження нової моделі фінансування для первинної медичної допомоги
2. Створення правових основ для нової системи фінансування охорони здоров’я
3. Створення єдиного національного замовника медичних послуг
4. Створення єдиної електронної системи обміну медичною інформацією
5. Перегляд уніфікованих клінічних протоколів для переліку найбільш поширених медичних станів і спрощення вимог до ведення паперової звітності у медичних закладах
6. Запровадження нової моделі фінансування медичної допомоги для вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги
7. Затвердження методики аналізу витрат (собівартості медичних послуг) закладів охорони здоров’я
8. Створення госпітальних округів
9. Запровадження національної системи реімбурсації (виплати компенсацій. – Ред.) лікарських засобів для визначення переліку медичних станів
10. Автономізація бюджетних коштів закладів охорони здоров’я

А окремо для потреб медицини на селі у Законі, про який згадано вище, передбачено до кінця 2018 р. 5 млрд. бюджетних коштів для підсилення інфраструктури місцевих закладів охорони здоров’я первинного рівня.

Однак благі наміри урядовців критикують фахівці, які мають великий досвід роботи у сільській медицині. Вони бояться, щоби у процесі децентралізації, не було зроблено помилок, які ще більше погіршать ситуацію. Спробуємо розібратись на найпростіших прикладах, які переваги і недоліки переходу на часткове забезпечення медицини на місцевому рівні?

Чи допоможе ліквідація ФАПів?

Насамперед, йдеться про ФАПи, які є первинною ланкою надання медпослуг. Їхній стан здебільшого жалюгідний, часто у цих медпунктах працюють відверто некваліфіковані спеціалісти (нові та найкращі медики в село не ідуть). Але в урядових законопроектах стосовно реформування медичної галузі взагалі про них не згадується! Яким би не був ФАП, але туди можна звернутися і отримати бодай найпростішу медичну допомогу, поки хворий не добрався у район чи місто. То ж чи є хорошим виходом намагання відмовитися від ФАПів взагалі? Чи не дійде до того, що навіть найпростішу ін’єкцію у селі зробити буде нікому!?

Чи на часі електронна звітність?

Інше положення медреформи, яке викликає багато питань, – запровадження електронної системи обліку пацієнтів та медпослуг. Апологети реформи впевнені, що така система дозволить контролювати ефективність витрачання бюджетних коштів та уникнути «мертвих душ» і допоможе систематизувати оплату праці медиків.

Очевидно, що така новація зайвою не була б. Але чи є вона з розряду найнагальніших? Можливо, варто було б спершу стабілізувати систему реформування, а вже тоді запроваджувати цю електронну систему. Бо при теперішній ситуації вона виглядає як косметичний ремонт напівзруйнованої будівлі. Чи не варто було б спершу навести лад з екстреною та з первинною медико-санітарною допомогою, а вже тоді впроваджувати електронну звітність?

Що таке госпітальні округи і для чого вони потрібні?

Медична реформа – частина процесу децентралізації. За задумом ініціаторів медичної реформи, госпітальний округ – це функціональне об’єднання закладів охорони здоров’я, розміщених на відповідній території, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. В теперішній Україні це означає, що у кожній області буде створено по кілька таких округів. Адміністративним центром госпітального округу може бути населений пункт, у якому проживає не менше 40 тис. людей.

Проте, в умовах, коли в Україні не здійснили адміністративно-територіальну реформу, то госпітальні округи можуть вважатися аморфним утворенням. Тож не виключено, що така реформа буде приречена на провал. Суть госпітальних округів полягає у наближенні медицини високого рівня до населення, але так воно не відбудеться. Адже навіть Вінниця, яка була пілотною, звернулася з проханням відтермінувати поділ на госпітальні округи.

Як сімейним лікарям «полювати» на пацієнтів?

Основний принцип при виборі сімейного лікаря – вільне рішення людини – «на папері» все виглядає доволі привабливо. Лікарі матимуть обмежену квоту на обслуговування певної кількості пацієнтів, до хорошого фахівця варто записатися заздалегідь. Пацієнт отримає перелік гарантованих безкоштовних послуг і обов’язків сімейного лікаря, які оплачує держава.

Однак, якщо у більших містах лікар повинен «ходити за пацієнтом», щоби підписати з ним угоду, то у сільській місцевості (де великі відстані і жахливі дороги) це медикові робити досить важко. Сьогодні первинна медицина передбачає лабораторні послуги, акушерські, стоматологічні, фізіотерапію. А планують запровадити послуги лікаря, який має працювати 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 30 днів на місяць. Питання спірне, – чи буде діяти така система медицини в ОТГ?

А поки… Стан здоров’я українців продовжував знижуватися, як наслідок – скорочення тривалості життя і скорочення кількості населення України. Проблеми з медичним обслуговуванням є одними із найболючіших для українських сіл і невеликих міст. Там людям і так живеться не солодко, величезна кількість сіл в Україні – на межі зникнення. Навіть офіційна статистика визнає, що кожного року з карти країни зникають кільканадцять населених пунктів. Причина: демографічна ситуація і безперспективність життя у селах.
Очевидно, що медична реформа і ОТГ в умовах децентралізації потребує принципових змін, косметичними «покращеннями» цю проблему не вирішити.